- Колись у в'язниці, згадуючи для розваги день Першого Листопада у Львові, писав я про «золото владного сонця на синьому, ясному небі прапором слави над містом». Який же ж подібний мотив у Валентина Мороза у поезії «Україна»:
«Сплетені берла трирогих богів
- Твої знаки,
- Соняшний присок на синьому небі
- Знамено!»
- Для Терзіева це саме «знамено» - небо й пшениця, злагіднена кольором дозрівання, щоб уникнути дешевого ефекту.
- Синій кольор — улюблений кольор Терзіева (але й тут він дає цілу ґаму синяви, щоб не було банально й нудно), як його улюблений символ - місяць-новик.
- Виразна комбінація синяви із зрілістю зо-лота ще й у синій дорозі посеред ланів жита, під час якої «самотність» мандрівника «відкриває йому небо», чи в ланах, що в них заховався «місяченько молоденький у чистім полі».
- Можна запитатися, чому дорога в самотнього мандрівника синя, це ж: радше стосувалося б ріки, от тієї зачарованої Десни, якої як ріки у нашого живописця майже не видно. Ріка чи дорога - чи це не одно й те саме?
Терзіев, як поет, відповідає:
«Бігла ріка
- Між: двох берегів,
- Ріка моя - ЖИТТЯ!
- На твоїх зелених рівнинах
- Пасуться стадами віки, держави, народи».
Бачимо, як в поета й живописця затирається різниця між дорогою й рікою, коли ріка, і дорога - це життя! І в дорозі мандрівникові зупину нема!
|
- Vor vielen Jahren rief ich mir im Gefängnis die Geschehnisse des l. Novembers 1918 in Lviv ins Gedächtnis zurück, zur Ablenkung, und schrieb: „Das
- Gold der Herrscherin Sonne auf azurblauem Himmel als Ruhmesfahne über der Stadt". Welch ähnlichen Gedanken finden wir bei Valetatyn Moroz im Gedicht
- „Ukrajina":
-
- Geflochtene Zepter dreihörniger
- Götter Dein Wappen,
- Der Sonne glühender Glanz auf blauem Himmel
- Dein Banner!
-
- Himmel und Weizenfeld sind für Terzieff dasselbe „Banner", mit der Farbe des Reifens gedämpft, um billigen Effekt zu vermeiden. Das Blau ist seine Lieblingsfarbe, aber mit einer ganzen Palette von Abstufungen wider Banalität und Monotonie, so wie der Neumond sein bevorzugtes Symbol ist. Eine ausdrucksvolle Kombination aus Himmelsbläue und dem Goldgereiften Korns finden wir in dem blauen Weg durch Ährenfelder, auf dem die „Einsamkeit" des Wanderers ihm den „Himmel erschließt", oder in den Feldern, in denen sich „der Neumond verbirgt". Man könnte fragen, warum des einsamen Wanderers Weg blau dargestellt ist, was eher einem Fluß zustünde, eben jener verzauberten Desna, die man bei unserem Künstler als Fluß kaum erblickt. Fluß oder Weg - ist dies nicht letzten Endes ein und dasselbe?
- Terzieff gibt uns als Dichter die Antwort:
-
- Der Fluß lief
- Zwischen zwei Ufern,
- Mein Fluß - das LEBEN!
- Auf deinen grünen Ebenen
- Weiden in Herden Jahrhunderte, Staaten und Völker.
-
- Wir sehen, wie beim Dichter und beim Maler der Unterschied zwischen dem
- Fluß und dem Weg schwindet, sobald der Fluß wie der Weg das Leben bedeutet!
- Und des Wanderers Weg nimmt kein Ende!
|
|
